Діти - найдорожче, що є в будь-якому суспільстві, незалежно від політичного ладу і релігійного віросповідання. І саме в дитинстві, малюки потребуютть найбільшої уваги та захисту. Розуміючи це, наше суспільство стоїть перед рішенням найважливішої проблеми: як захистити права дитини, врятувати покоління, яке повинно нас змінити? Соціальні, економічні та ідеологічні зміни, що відбуваються  в даний час, не можуть залишити без зміни систему дошкільного виховання та навчання. І питання про обов'язкове забезпечення інтересів і прав дітей, створення необхідних умов для розвитку, правове виховання дошкільнят вийшли на перше місце.

Формування ціннісної моральної та правової практики для найкращого забезпечення інтересів дітей – одне з найважливіших завдань, що стоїть перед колективом нашого навчального закладу.

Формування правової особистості в умовах дошкільного закладу

   Розвиток правової свідомості особистості це довгий, складний і суперечливий процес, що триває практично все життя людини. Первинні уявлення про соціальні норми поведінки людей, про необхідність певного порядку в людських взаєминах засвоюються в дитинстві, ще в дошкільний період. У дошкільні роки найбільш активно формуються погляди, життєві позиції. типові мотиви поведінки особистості. І від того, яке розуміння права і ставлення до нього виробляється в цей період становлення особистості, багато в чому залежить і подальша поведінка людини у правовій сфері.

   На основі загального уявлення про соціально-правові явища і шляхом впливу на інтелектуальну, емоціональну і вольову сфери правосвідомості в дошкільному віці, на наш погляд, можливим є формування:

• шанобливого ставлення до встановлених правил поведінки;
• усвідомленого підпорядкування прийнятому правомірному стандарту поведінки;
• розуміння моральної і правової відповідальності за свої вчинки та поведінку, а також особистої відповідальності за вчинені порушення правил;
• установки на надання - допомоги працівникам правоохоронних органів, які здійснюють діяльність з припинення і попередження правопорушень;
• установок, що перешкоджають податливості кримінальним та асоціальним впливам;
• неприйняття насильницьких і інших асоціальних (незаконних) дій відносно людей, тварин, об'єктів навколишнього середовища з формуванням на цьому матеріалі правових переконань;
• ціннісної значимості сім'ї та доброчесного відношення до рідних і близьких;
• ціннісних уявлень про розсудливі і корисні форми відпочинку.

ЦІЛІ І ЗАВДАННЯ

   Правове виховання дітей дошкільного віку спрямоване на формування основних блоків функціональних компонентів структури їх правосвідомості:

• логіко-нормативного (елементарні знання дітей про свої права і обов'язки, тобто правова інформованість, розуміння соціально схвалюваних правил поведінки);
• емоційно-образного {суб'єктивне ставлення дитини до правил поведінки, ціннісне їх сприйняття, адекватна оцінка своїх і чужих вчинків з точки зору діючих правил поведінки);
• принципово-вольового, чи поведінкового (прояв активності в ситуаціях, коли необхідно керуватися соціальними правилами поведінки; реалізація правосообразної поведінки в різних видах діяльності, дотримання заборон і виконання обов'язків).

   Модель організації правового виховання в дитячому садку, заснована на соціальному партнерстві дошкільного навчального закладу з батьками, вимагає створення умов для підвищення рівня правової культури всіх учасників правовиховного процесу, збудованого в єдину систему, підкріпленого достатнім змістовним і наочним матеріалом.

Основними завданнями правового виховання

у дошкільному навчальному закладі є:

• створення умов для формування у дітей правової компетентності;
• ознайомлення з соціально-правовими нормами і правилами поведінки у формі, що відповідає віку;
• формування у дітей: соціальної відповідальності, здібностей розуміти і оцінювати свою поведінку і вчинки оточуючих людей, навичок спілкування в різних ситуаціях з орієнтацією на ненасильницьку модель поведінки;
• виховання у дітей шанобливого і терпимого ставлення до людей незалежно від їх походження, расової та національної належності, мови, статі, віку, особистісного та поведінкового своєрідності, в тому числі зовнішнього вигляду і фізичних вад;
• сприяння процесу формування у дітей: почуття власної гідності, своєї думки і навичок його вираження, умінь конструктивного вирішення конфліктів і суперечок; виховання поваги до гідності і думки іншої людини;
• створення в дошкільному навчальному закладі правового простору і умов для підвищення кваліфікації вихователів у сфері правового виховання;
• підвищення рівня правової культури педагогічного складу дошкільного освітнього закладу та батьків дітей, які відвідують дитячий сад;
• створення умов для організації взаємодії сім'ї та дошкільного навчального закладу з питань правового виховання та залучення батьків у правовиховний процес;
• підвищення рівня соціально-правової захищеності дітей як в дошкільному навчальному закладі, так і в сім'ї;
• формування у батьків розуміння відповідальності сім'ї за дитину, за дотримання його прав, необхідності створення в родині взаємин, заснованих на розумінні, турботі, ненасильницьких способи спілкування;
• надання необхідної допомоги сім'ям у здійсненні правовиховної діяльності.

   Процес розуміння і внутрішнього прийняття дитиною соціально-правових явищ довготривалий і важко піддасться оцінці. При регулярній роботі з дітьми можна наочно переконатися в позитивних змінах в їх відношенні до себе і до інших людей, у зниженні рівня агресії у дітей, в сформованість у дітей власної думки, у зміні підходів до вирішення конфліктів і суперечок.

   Реалізація програмних цілей і завдань дозволить: створити освітній простір для підвищення правової компетентності педагогічного складу та правового виховання дітей, залучити до правовиховної діяльність батьків.

   Для вирішення поставлених цілей і завдань правовиховної діяльність у дошкільному навчальному закладі необхідно здійснювати за трьома напрямками: з педагогічним складом, з батьками, з дітьми.

   На констатуючим етапі реалізації програми передбачається проведення діагностики рівня правової культури і діапазону потреб усіх учасників правовиховного процесу.

   Успішність правового виховання в дошкільному освітньому закладі багато в чому визначається відповідною кваліфікацією педагогічних кадрів. Рівень підготовленості вихователів до здійснення правового виховання залежить від якості організованої в дитячому саду діяльності з підвищення кваліфікації педагогів як організаторів правового виховання та їх правової культури.

   Педагогам необхідно враховувати, що правове виховання не повинно бути повчальним, тому що неможливо сформувати у дітей ненасильницьке ставлення до інших людей, повагу до людини та її прав, якщо заняття будуть проводитися в авторитарному стилі.

   Педагогічна тактика правовиховної діяльності вихователя як з дітьми, так і з їх батьками повинна будуватися не на категоричних судженнях, а на переконанні і доброзичливому обговоренні.

   У практиці правовиховної діяльності педагогів неприпустимі впливи на дошкільників, що ображають їхню людську гідність, жорстокі покарання, грубі окрики і т.п.

   Найбільш перспективним є проведення правовиховної роботи з дошкільниками на позитивних прикладах, стосовно яких у дітей виникає бажання наслідувати.

   Роль педагога дошкільного навчального закладу як організуючого початку правового виховання в системі вихователь − дитина − батьки полягає не тільки у формуванні у дітей елементарних уявлень про правила поведінки, права та обов'язки, а й у створенні умов їх практичного застосування як в дошкільному навчальному закладі, так і в родині.

   Правове виховання в дитячому саду відбувається більш успішно при використанні пошуково-експериментальних, ігрових, проблемних, практичних методів, що робить цей процес особистісно-значущим.

   На заняттях з правового виховання дошкільнят доцільно використовувати види діяльності, в яких діти долучаються до рішення простих творчих завдань: відгадати, відшукати, розкрити секрет, скласти, змоделювати і т.п.

   Мотиваційно-інформаційний, інформаційно-дійовий та контрольно-оцінювальний етапи програми націлюють на те, щоб дошкільнята з пасивних, бездіяльних спостерігачів перетворилися на активних учасників пізнання соціально-правового життя суспільства на власному досвіді в конкретних справах, вчинках.